Хор «Єдність» при храмі Всіх святих українського народу вже понад 30 років є важливою частиною парафіяльного життя. Тут не лише співають разом, а й моляться, подорожують, підтримують одне одного та діляться радістю спільного служіння. Учасників колективу об’єднує любов до музики, до своєї парафії та передусім бажання віддати свій талант Богові. З роками хор став справжньою великою родиною, у якій завжди є про що поговорити, а після Літургії ніхто не поспішає розходитися.
Історія хору
Хор був заснований у січні 1995 року з ініціативи тодішнього пароха о. Олега Сухінського. Першим регентом стала парафіянка храму Зеновія Федик — музикантка, педагогиня та диригентка. Вона згуртувала навколо себе людей, більшість із яких не мала музичної освіти, однак усі дуже хотіли співати. За спогадами учасників, на першій репетиції вони вчилися правильно співати звичайне «Амінь», а вже протягом року змогли опанувати Божественну Літургію з творів різних композиторів. Наступного Різдва хор уперше виконав її у храмі. У перші роки «Єдність» налічувала близько 40 учасників. З часом склад змінювався, але й сьогодні у хорі співають люди, які пам’ятають його від самого початку.
Після смерті Зеновії Федик у 2016 році колектив очолила Ірина Шулик. До того вона понад 20 років співала у партії альтів, а на той час завершила магістратуру з хорового диригування. Хористи добре її знали й запропонували її кандидатуру на посаду регента, яку згодом затвердив парох.
Чому «Єдність»?
Назва хору має для колективу особливий зміст. Її свого часу запропонувала одна з учасниць, а походить вона зі слів молитви за Україну: «В єдності сила народу. Боже, нам єдність подай». Хор виник у 1990-х роках, невдовзі після проголошення Незалежності України, тому ця назва була символічною від самого початку. З роками вона стала ще й точним описом самого колективу, адже його учасників поєднують не лише музика і спів, а й молитва, дружба та взаємна підтримка.
Служіння на парафії
Головним служінням хору залишається молитва через спів. Щонеділі «Єдність» супроводжує Божественну Літургію о 9:00. На прохання парафіян хор також співає під час вінчань і хрещень, виконує Молебень до Пресвятої Богородиці, постійно розширює репертуар і готує нові твори. Колектив бере участь у благодійних концертах, парафіяльних ярмарках і фестивалях. Після початку повномасштабної війни хористи почали відвідувати поранених військових у госпіталях: у різдвяний час приходять до них із колядою, а влітку — з піснями та гостинцями.
Учасники хору
Сьогодні у хорі співають 17 учасників. Вони мають різні професії, різний життєвий досвід, дехто вже перебуває на пенсії. Професійну музичну освіту мають лише окремі хористи, однак роки наполегливої праці дали свої плоди: учасники навчилися читати ноти, добре сприймають музику на слух, відчувають один одного і гармонію між голосами. Найважливішим залишається їхнє щире бажання співати та служити Богові своїм талантом.
Незабутні моменти
За три десятиліття хор мав чимало особливих подій. Серед найбільш пам’ятних — Архиєрейські Божественні Літургії, богослужіння з дияконськими та священничими свяченнями, виїзди до інших парафій і спільні подорожі. Особливе місце у спогадах займає поїздка до Києва, організована з ініціативи пароха о. Володимира Ольшанецького. Тоді хористи відвідали благодійний фонд «Карітас» і співали Літургію у каплиці біля Патріаршого собору Воскресіння Христового. Сам собор ще будувався, але учасникам вдалося зайти всередину та виконати «Отче наш» і «Богородице Діво». Ця подорож стала для колективу особливо радісною, молитовною і ще більше його згуртувала.
Репетиції та хорове життя
У перші роки існування хору репетиції відбувалися двічі на тиждень по дві години, а також перед недільною Літургією. Згодом колектив перейшов на одну основну репетицію на тиждень. За можливості хористи також залишаються для занять після недільного богослужіння. Як зізнається регент Ірина Шулик, учасників не потрібно додатково мотивувати — навпаки, їхнє бажання співати часто надихає і її саму. У хорі склалися теплі та доброзичливі стосунки, а репетиції для багатьох стали не лише працею, а й довгоочікуваною зустріччю з близькими людьми.
Традиції великої хорової родини
Важливе місце у житті «Єдності» займають спільні традиції. Хористи часто збираються разом поза репетиціями, готують їжу, співають, їздять на прощі, екскурсії та мандрівки. Їхнім духівником є диякон Володимир Кульпа. Щороку колектив старається відвідати парафіяльну резиденцію в Орявчику, де учасники мають реколекції, моляться, співають, дивляться й обговорюють фільми. Від самого початку існування хору кожна репетиція та підготовка до Літургії розпочинається молитвою, а після завершення хористи дякують Богові та моляться за намірення один одного. В останні роки виникла ще одна традиція — щомісяця спільно приступати до Сповіді та Святого Причастя.
Хор як шлях духовного зростання
Для учасників «Єдності» хор — це значно більше, ніж музика. Співаючи Літургію та духовні твори, вони глибше вслухаються у слова молитви, краще розуміють їхній зміст і вчаться молитися більш усвідомлено. Саме тому хор є також простором духовного зростання. Тут люди служать Богові своїм голосом, підтримують одне одного та разом живуть життям парафії. Любов до Бога, бажання прославляти Його своїм талантом і любов до рідної церкви залишаються головною мотивацією колективу.
Запрошуємо до хору «Єдність»
Колектив відкритий для нових учасників. До хору запрошують усіх, хто любить спів і музику та передусім прагне віддати свій голос, талант і служіння Богові. Тут можна знайти дружню родинну атмосферу, простір для творчості, спільної молитви та духовного зростання.
Ось уже понад 30 років хор «Єдність» служить Богові й парафії своїм співом. Змінюються роки, склад колективу та репертуар, однак незмінним залишається головне — бажання молитися разом і своїми талантами прославляти Господа. І саме ця єдність допомагає хору продовжувати своє служіння.
