Як найкраще приготуватися до РІЗДВА?

Як найкраще приготуватися до Різдва? Таке питання завжди собі адресують християни, котрі бажають по-справжньому пережити народження Месії.  У нашій парафії, як і в багатьох парафіях нашої Церкви, існує прекрасна традиція, яка служить чудесним моментом у приготуванні до приходу-народження Спасителя – пердріздвяні реколекції. Цього року у нашій парафії такі реколекції проходили з 24 по 26 грудня, а реколектантом  був настоятель Мукачівського монастиря Чину Святого Василія Великого о. Веніамин Довганич, котрий із радістю відгукнувся на запрошення настоятеля храму о. Володимира та парафіяльної громади.

Пропонуємо вам декілька духовних роздумів о. Веніямина, котрі були виголошені в часі реколекцій:

«Різдво ніколи не полягало в тому, щоб наготувати якнайбільше і найсмачніших страв, але в зустрічі віч-на-віч із Христом. Часто люди, приходячи на іменини до дитини, в розмові з дорослими, батьками забувають про самого іменинника. Чи ми готуючись до дня народження Ісуса, у всіх наших клопотах не забуваємо про Нього? Як кажуть: «Свято Ісусові приготували, а про Нього забули»».

 «Сьогодні є дуже велике населення, яке налічує цілий світ. Вже є близько семи мільярдів. Так багато людей живе в цілому світі, але так мало у ньому ЛЮДЯНОСТІ».

«Не вистачає народитись людиною, не вистачає також зайняти якесь становище, щоби бути людиною. Сьогодні, щораз більше зауважуємо, що нам так бракує людяності. Люди стають егоїстичні, закриваються самі в собі, огороджуються, думають лише про себе. Але людяність – це насправді є щось більше. Це коли людина дивиться на моральність свою, коли вміє побачити в іншій людині образ Бога… І тільки тоді, коли ми зуміємо побачити, тільки тоді, коли ми зуміємо поводитись по Божому, тоді дійсно виконаємо це покликання, цей великий дар».

Є така розповідь:

Щодня, коли один чоловік проходив біля церкви, бачачи потребуючого завжди давав якусь пожертву. Так відбувалось кожний раз, коли цей чоловік заходив на молитву, чи проходив біля церкви. Що мав, те давав, бодай трішки. Одного разу, коли цей чоловік вибіг з хати, він не взяв із собою нічого, що б міг пожертвувати жебраку. І ось, виходячи з храму, він поглянув в кишеню, одну, другу, не було нічого.  Підійшовши до цього жебрака він, подаючи йому руку, мовив: «Друже, слухай, ну не маю сьогодні нічого». Жебрак підняв обличчя, кинувся на плечі, обіймає і каже: «Я тут роки стою. Всі проходять біля мене, хтось щось дає, хтось просто проходить. Але вперше мені сказали  «Друже» і вперше мені подали руку».

«Господь не потребує слави від нас. Він її має, Він її буде мати, не залежно від того, чи ми будемо славити Його. Це насправді потрібно кожному із нас. Тому сам Він, народжуючись у вертепі, показує нам як ми повинні любити Господа Бога і як ми повинні любити своїх ближніх».

«Є такий вислів «Людина від Бога», «лікар від Бога», «вчитель від Бога», «священик від Бога». Це дуже важливо, щоб ми це розуміли, що від самого початку Бог хоче, щоб ми всі були «від Бога»».

«Пам’ятаймо, щоб ми були людьми людяними. Щоб ми мали не одну, дві, три освіти, що тепер є дуже популярне, але щоб ми були мудрими. Адже так багато тепер людей з освітою, з дипломами, але так мало людей освічених».