о. ІВАН ЗЯТИК

Блаженний преподобномученик о. Іван Зятик народився 26 грудня 1899 р. у с. Одрехова Сяноцького повіту. Його батьки були простими убогими селянами. Іван ріс спокійним і слухняним хлопцем, виявляючи великі здібності до науки. Після закінчення Вищої Сяноцької ґімназії він вступає до Перемишльської духовної семінарії, яку закінчив з відзнакою. Ставши священиком, виконував обов’язки префекта в семінарії, викладав катехитику і догматику, служив як духівник та катехит в Українській дівочій гімназії в Перемишлі.

Отець Іван зятик – людина сердечної доброти, великої покори, надзвичайної внутрішньої глибини. Він помітно відрізнявся від інших, і своєю проникливістю та вмінням слухати справляв сильне враження на тих, хто його оточував.

Бажання вступити до монастиря визрівало в нього досить довго, тим паче, що каноніки консисторії всіляко намагалися відрадити його від цього кроку. І все ж, незважаючи на перепони, після 12 років священичого служіння о. Іван вступає до Чину Найсвятішого Ізбавителя.

Покликання – то ласка Божа,

Христос відкрив у ньому хист.

Монаший світ – чеснот сторожа:

Отець Іван – редемпторист.

Після новіціяту о. Івана скерували до монастиря у Станіславові, а потім до Львова. Викладає догматику та Святе Письмо в семінарії, яку відкрили Отці Редемптористи. Виконував теж обов’язки настоятеля монастирів у Тернополі під час німецької окупації, а опісля – у Збоїськах біля Львова. Після офіційної ліквідації УГКЦ та вислання протоігумена Йосифа де Вохта до Бельгії перебрав його повноваження. А в 1950 р. о. Івана заарештовують. Два роки він під слідством у Золочівській та Львівській в’язницях, але тримався гідно. Остаточне звинувачення винесено в Києві: 10 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії „Озерлаг” Іркутської області. Отець Іван витерпів 72 допити.

У Велику П’ятницю 1952 р. його тяжко побили палицями, облили водою й залишили лежати на морозі. Це і стало причиною його смерті, яка наступила через три дні, тобто 17 травня 1952 р., на 53-му році життя.