о. ОЛЕКСІЙ ЗАРИЦЬКИЙ

Хто полюбив Христові рани –

Навіки той Блаженним стане.

Народився Блаженний мученик о. Олексій Зарицький 17 жовтня 1912 р. в с. Більче Львівської області. Всіх дітей було шестеро. Батько був дяком. Олексій вчиться у Стрийській державній ґімназії, а потім у Львівській богословській академії. Тут він постановив прийняти целібат. Єрейські свячення отримує з рук митрополита Андрея Шептицького у 1936 р.

Душпастирював о. Олексій у с. Струтині біля Золочева. Надзвичайно гарні спогади залишив він по собі у серцях парохіян. З його приходом змінилось усе життя в селі. І малі і старші кожного місяця сповідались та практично щоденно приймали св. Причастя. Особливу увагу о. Олексій приділяв вихованню молоді і дітей. Пильнував, аби під час богослужінь ніхто не стояв надворі. Зорганізував для найменших парохіян садочок. Найстаранніших дітей відзначав поїздками до Гошева. Завдяки піклуванню о. Олексія діти з убогих сімей отримували можливість навчатися. Люди любили і шанували о. Зарицького за його покору, щиру побожність, скромність, лагідний характер.

Два роки перед арештом отець був парохом і катехитом у с. Рясна Руська біля Львова. Коли в 1946 р. в Україні настав великий голод, о. Олексій з християнським милосердям ставився до прибулих. Коли побачив убогу людину, то відразу давав милостиню. Люди за допомогою найбільше йшли до священика. Хоч господиня казала, що нема чого дати, отець відповідав: „Дайте, дайте, що є”. Останньою його настановою, що міцно вкарбувалась у пам’ять парохіян, було: „Не зрадьте віри наших батьків”. У 1948 році о. Зарицького заарештували і засудили на 8 років ув’язнення в таборах Сибіру й Казахстану за відмову перейти на православ’я.

Після реабілітації о. Олексій кілька разів навідувався в Галичину, але знову вертався на Схід. Він невтомно опікувався не лише українцями, але й поляками, німцями, росіянами, греко- і римо-католиками. Відвідував на засланні митрополита Йосифа Сліпого. Вдруге був позбавлений волі на два роки за „волокитство”. Перебував у поселенні Долинка Карагандинської області. Тут працював кравцем.

Помер як мученик за віру 30 жовтня 1963 р., проживши 51 рік життя. Його тлінні останки у 1990 році перепоховано в с. Рясна-Руська.