о. МИКОЛА ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ

Блаженний мученик о. Микола Цегельський прийшов на світ 17 грудня 1896 р. в с. Струсові на Тернопільщині. Був сином о. Теодора Цегельського з давнього священичого роду. Та й мати Марія теж була зі священичої родини. Микола легко і блискуче вчився в гімназії, а потім на теологічному факультеті Львівського університету. Одружився з Йосифою Ратич, у якої троє рідних братів були священиками, а 5 квітня 1925 року митрополит Андрей Шептицький рукоположив його на священика. Отець Микола невпинно дбав про духовність, освіту та добробут своїх парохіян. Спорудив у с. Сороки Грималівського деканату церкву св. Димитрія, почав будову читальні „Просвіта”, організував українську „Кооперативу”. Характерним для отця Цегельського і його дружини Йосифи було турботливе ставлення до бідніших., готовність допомогти потребуючим. Хліб після відправи парастасу завжди роздавав людям; бідним родинам і сиротам допомагав харчами та речами; для зубожілих селян богослужіння відправляв безкоштовно. Сам жив дуже скромно і був зовсім малозабезпеченим. Церковна влада дуже цінувала о. Миколу.

Після закінчення війни о. Цегельський зазнає репресій з боку більшовицької влади, відмовившись перейти на офіційне православ’я. Випив до дна гірку чашу залякувань, погроз, шантажу й побоїв. Та це не захитало його у вірі, ані не викликало сумніву, як діяти в такому разі. Від переживань і нервових потрясінь різко загострилася хронічна виразка дванадцятипалої кишки. Та отець не поїхав на пропоноване лікування, бо не хотів залишити своєї пастви.

26 жовтня 1946 року його заарештували. А наступного року військовий трибунал засудив його до 10 років ув’язнення, і він незабаром був відправлений у далеку Мордовію, залишивши дружину, двох синів і двох дочок.

Хресна дорога о. Миколи наближалася до кінця. Він постійно мучився через сильні болі, спричинені хворобою, яка часто не давала отцеві навіть можливості випростатись. Помер о. Миколай Цегельський 25 травня 1951 р. на 55-му році життя.

Там, у Мордовії, краю суворім,

Смерть він зустрів у незламній покорі,

Душу віддав Господеві святому,

Щоб повернутись Блаженним додому.