о. ЛЕОНІД ФЬОДОРІВ

Блаженний преподобномученик о. Леонід Фьодоров народився 4 листопада 1879 р. в Петербурзі в православній сім’ї. З дев’яти років цікавився грецьким класичним світом, а в чотирнадцять перший раз прочитав Святе Письмо. Під впливом прочитаного зародилася думка про чернецтво. Але поки що юнак вступає до Петербурзької духовної академії. Переломним моментом у його житті стає зустріч з о. Іваном Сциславським – настоятелем католицького храму св. Катерини в Петербурзі, з яким їздив до Львова і вісім днів перебував з митрополитом Андреєм Шептицьким у його палатах.

Врешті, в Римі переходить у католицизм. Стає священиком, а через два роки монахом-студитом. Коли повернувся в Росію, був засланий до Тобольська за приналежність до Католицької Церкви. У 1917 р. о. Леоніда було обрано екзархом Російської Греко-Католицької Церкви. А через 5 літ знову ув’язнення на 10 років. За кілька років прийшло звільнення завдяки старанням дружини М. Горького. Але влада поставила перед отцем вимогу „мінус 6”, яка полягала в забороні мешкати в шести найбільших містах Радянського Союзу. На волі отець-екзарх пробув неповних чотири місяці – його знову заарештували та засудили до трьох років ув’язнення в Соловецьких таборах. А потім був на засланні в Пінезі, Котласі та В’ятці. І скрізь о. Леонід був апостолом єднання; завжди привітний, особливо любив дітей… Хвороби, набуті на Соловках та на засланні, – астма, ревматизм, ішіас, – перейшли в критичну стадію.

Помер о. Леонід Фьодоров як мученик за віру 7 березня 1935 р. на 55-му році життя.

Упали дні лукаві,

А ти піднісся в славі.

Твоє ім’я нам рідне,

Блаженний Леоніде.