о. ЕМІЛІЯН КОВЧ

Блаженний мученик о. Еміліян Ковч народився 20 серпня 1884 р. в с. Космач на Косівщині. Вчився у Львівській ґімназії, теологічні студії здобував у Римі. Після одруження отримав священичі свячення з рук єпископа Григорія Хомишина. Через рік зголосився на місійну працю в Югославію. Отець мав прекрасний дар проповідувати Боже слово. Він умів потішити, розвеселити й навернути майже кожну душу до Бога. Про Всевишнього і про Пресвяту Богородицю так ревно говорив, що люди плакали.

Після повернення до Галичини о. Еміліян вступає до УГА і стає польовим духівником. „Знаю, – говорив він, – що вояк на лінії фронту почувається найкраще, коли бачить там лікаря й духівника”. І жартома додавав: „Ви ж знаєте, що я свячений, а свяченого куля так легко не бере”.

Від 1922 р. о. Ковч стає довголітнім парохом у церкві св. Миколая в Перемишлянах на Львівщині. Опікується бідними; в його домі майже завжди живуть осиротілі діти, хоча й своїх мав шестеро. Коли у Перемишлянах німці створили гетто, євреї сподівалися, що, прийнявши християнство, врятуються від смерті. З благословення митрополита Андрея Шептицького о. Еміліян проводить масове хрещення перемишлянських євреїв. Німці заарештовують отця… Він переносить жахливі знущання у в’язниці на вул. Лонцького у Львові. Родина, знайомі і сам митрополит докладали великих старань, щоб звільнити отця. І вихід на волю о. Ковча був можливий, якби він відмовився хрестити євреїв. Та о.Еміліян був непохитний… І його вивезли до концтабору Майданек, що біля Любліна (Польща), де він став лише номером 2399. І тут отець проявив геройську мужність, підтримуючи в’язнів, які були засуджені на смерть.

25 березня 1944 р. його спалено у печі табору смерті. Загинув як мученик на 60-му році життя. 9 вересня 1999 р. Єврейською Радою України о. Еміліянові Ковчу було присвоєне звання „Праведник України”.

З Майданеку у дні трагічні

Ти зводив очі до небес…

Минула ніч – і вже навічно

Ти з Україною воскрес.