о. АНДРІЙ ІЩАК

За віру і наш край до Бога серцем линув,

За віру і наш край овець своїх не кинув.

За віру і наш край багнетами карали,

За віру і наш край тобі життя забрали.

Блаженний мученик о. Андрій Іщак народився 23 жовтня 1887 р. в м. Миколаєві над Дністром. Іспит зрілості склав у гімназії в Стрию. Богослов’я студіював в університетах Львова та Інсбрука. Захистив докторську працю і був висвячений на священика для Львівської архиєпархії. Викладав догматику і канонічне право у Львівській богословській академії. Свої професорські обов’язки поєднував одночасно з душпастирюванням у с. Сихові біля Львова. Науковою працею отець не тільки вписав своє ім’я золотими літерами у список українських учених, а й здобув собі пошану, піднісши заслуги Богословського наукового Товариства й Львівської богословської академії.

З приходом більшовицьких військ до Галичини почалось переслідування духовних осіб. Акцент ставився на винищенні священиків. Незважаючи на переслідуванння, о. Андрій продовжував виконувати свої священичі обов’язки. Це була добра, інтелігентна, високоосвічена людина, яку не лякали небезпеки військового часу. Він свідомо вибрав мучеництво, не залишивши своєї пастви без духовної опіки. Отець користувався незаперечним авторитетом і пошаною серед парохіян. Його любили й цінували як справедливу і вимогливу людину. Парохіяни не раз пропонували йому сховатися, щоб пережити небезпечний час, але отець відмовлявся, кажучи: „Пастир не залишає отару, тож і я не можу залишити своїх парохіян”.

26 червня 1941 р. отець доктор Андрій Іщак був затриманий, і після цього його не бачили. З розповідей очевидців відомо, що отця повели в невеликий ліс на розстріл. Тіло, поколене багнетами, знайшли через кілька днів. Отець Андрій Іщак загинув мученицькою смертю, не доживши два місяці до 54-х років життя.

Радуйся отче, Блаженний Андрію,

Скріпи нашу віру, любов і надію!